Основні завдання психологічної служби

1. Психопрофілактика наслідків стресових станів, умов роботи та життєдіяльності в режимі обмеженого пересування.

2. Психолого - педагогічне просвітництво батьків з питань розвитку, навчання тавиховання дітей дошкільного віку в умовах здобуття дошкільної освіти вдома.

3. Консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу.

4. Психологічний супровід обдарованих дітей.

5. Психологічний супровід новоприбулих дітей.

6. Визначення психологічної готовності дітей 6-го віку до навчання у школі.

7. Психогігієна комунікації та спілкування в дистанційному форматі.

Сім порад для батьків, як підтримати дитину під час війни

Підготовлено за матеріалами
Ізраїльського центру травм і стійкості

У матеріалах Всесвітньої федерації психічного здоров'я термін «психічне здоров'я» (а точніше психічне нездоров'я) не зводиться до психічних розладів, які є предметом психіатрії.

Ось деякі положення щодо психічного здоров'я:

«Психічне здоров'я — це набагато більше, ніж просто відсутність психічних захворювань.

Психічне здоров'я - це те, що ми всі бажаємо мати, причому незалежно від того, чи знаємо ми, що це таке, чи ні. Коли ми говоримо про щастя, духовний спокій, радість або задоволеність, ми говоримо про психічне здоров'я».

Поняття психічне здоров'я охоплює шляхи гармонізації людини, її бажання, амбіції, здібності, ідеали, почуття і свідомість. Багато ступенів психічного здоров'я, яке можна визначити на підставі таких показників:

- як Ви ставитеся до себе;

- як Ви ставитеся до інших;

- як Ви справляєтеся з потребами життя».

1. Конкретизація цих положень:

- Психічно здорові люди добре ставляться до себе.

- До себе, як і до інших, вони ставляться толерантно, спокійно.

- Не зменшують і не перебільшують свої здібності.

- Можуть бачити, усвідомлювати свої недоліки.

- Поважають себе.

- Вважають, що можуть правильно поводитися у більшості ситуацій, що виникають.

2. Вони почуваються добре поруч з іншими:

- Враховують інтереси інших людей.

- Люблять людей і довіряють їм.

- Не принижують інших і не дозволяють їм робити цього.

- Вважають себе частиною групи.

У них є почуття відповідальності за інших людей.

3. Вони відповідають життєвим потребам:

- Якщо виникає проблема, вони намагаються її вирішити.

- Вони не бояться взяти на себе відповідальність.

- Вони намічають реальні цілі.

- Вони можуть самостійно приймати рішення.

- Їм подобається докладати зусилля до того, чим вони займаються.

Основні риси, психічно здорової особистості.

Вона вільно ставить перед собою цілі й вірить у свої можливості досягнення життєвих планів.

Такі цілі, як правило, реальні, оскільки людина здатна об'єктивно оцінити свої можливості й здібності.

Діяльність людини не детермінується лише зовнішніми силами: людина бере на себе відповідальність за свої вчинки.

Таким особистостям властиві творчі здібності у певній галузі.

Їм властиві повага до себе та інших, демократичність у взаєминах з іншими, відмова від лицемірства і маніпулю­вання як засобу впливу.

Психічне здоров'я особистості досить тісно пов'язане не лише з фізичним здоров'ям, яке є основою особистісного здоров'я, а й з моральним (духовним) та соціальним здоров'ям. Від врівноваженості, психологічної стійкості та самодостатності особистості залежать її взаємини з навколишнім світом, ступінь оволодіння духовними цінностями, побудова взаємин на основі моральних норм, адаптація до змін соціального середовища. Здорова дитина завжди життєрадісна, активна, комунікативна, має оптимальний рівень розумового розвитку. Стан психічного здоров'я дитини характеризується показниками нервово-емоційного розвитку та характером перебігу пізнавальної активності. Саме від емоційного стану залежить і пізнавальна активність дитини, і характер її спілкування з однолітками та дорослими, і поведінка. Причому, чим менша дитина, тим відчутніша ця залежність. Психічне здоров'я на всіх етапах онтогенезу забезпечує повноцінний розвиток особистості (інтелектуальний, емоційно-вольовий, комунікативний, духовно-моральний); сприяє становленню особистісного «Я» та ефективній самореалізації особистісних можливостей.

Психічно здоровій особистості притаманні гармонія, психічна врівноваженість, духовна спрямованість, орієнтація на саморозвиток і вдосконалення, збагачення особистісних властивостей.

Серед основних показників психічного здоров'я можна

виокремити такі:

в емоційній сфері — позитивно-емоційний стан, подолання негативних емоцій, у тому числі й руйнівних (страх, гнів, заздрощі, жадібність), емоційна стабільність (самовладання), вільне виявлення емоцій, їх адекватність, оптимальне самопочуття;

в інтелектуальній сфері — здатність концентрувати увагу, утримувати інформацію в пам'яті, вміння логічно мислити, виявляти творчість, активність у пізнавальній діяльності;

у мотиваційно-особистісній сфері — адекватний рівень домагань, адекватна самооцінка, особистісна автономія, самоповага, самоконтроль, сформованість вольової сфери, цілеспрямованість, активність, позитивна мотивація життєдіяльності, поведінки та взаємин, адекватне сприйняття навколишнього світу та самого себе.

За твердженням Г. С. Никифорова, існують і певні

ознаки психічного нездоров'я, серед яких найбільш вірогідними є такі:

- відсутність уміння логічно мислити,

- категоричність (стереотипність) мислення;

- емоційна неврівноваженість,

- афективна «тупість»,

- злість,

- ворожість,

- підвищена тривожність тощо.

Серед особистісних властивостей можна виділити:

- неадекватність самооцінки (нереально висока або низька),

- зневіра у власних можливостях,

- уникнення відповідальності за себе,

- втрата самоконтролю або наявність гіперсамоконтролю,

- послаблення волі.

У цілому для нездорової особистості стають характерними втрата інтересу, любові до ближніх, відсутність мотивації життєдіяльності, пасивна життєва позиція.

--------------------------------------------------------------

ВІКОВІ НОРМИ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Починаючи з року до трьох, дитина володіє самостійними важкими рухами: ходьбою, бігом, лазінням та інше. Дитина не тільки рухається, але і вчиться регулювати особисті рухи, наслідує дорослому. Сходячи з цього важко постійно звертати увагу малюка на мету та порядок виконання дій: «Ми будемо катати м'ячик. Поклади м'ячик перед собою, як я, а тепер штовхни м'ячик сильно, як я».

Дитина переходить від обстеження предмета до ігрового: з початку вона навчається відкривати і закривати баночку, розуміє, що її можна використовувати, як ємність, потім співвідносить цю баночку за властивостями з каструлькою і, нарешті, використовує в грі баночку, як каструльку. Мова дитини тепер стає самостійною і активною. На тлі активізації промови зароджується спілкування з однолітками, дитина робить перші спроби взаємодіяти з іншим малюком у предметної та ігрової діяльності. Головним придбанням особистості в кінці раннього віку стає усвідомлення дитиною себе, як самостійного суб'єкта, своєї особистої дії і особистого бажання.

З цього моменту (з 3-х років) починається епоха дошкільного віку. Саме цей період переходу отримав назву "кризи 3-х років". Зазвичай цей вік супроводжується впертістю, капризами, агресивністю, різкими змінами в настрої та поведінці малюка. Така картина є результат конфлікту між природним прагненням дитини до самостійності та незалежності і обмеженням цього прагнення з боку дорослих.

Дошкільне дитинство (від 3 до 7 років) характеризується розвитком різноманітних видів дитячої діяльності: ігрової, побутової, образотворчої, трудової та ін. Рівень розвитку дитини має визначатися не тільки його вміннями в тій чи іншій діяльності, але й зацікавленістю в результаті і вмінням його досягати.

Дитина 5 років може відмінно вміти самостійно зав'язати шнурки, але не відчувати потреби це робити. Відсутність у дитини потреби проявляти свою умілість або розвивати її є показником незрілості, яка буде гальмувати її подальший розвиток.

Здатність дитини підпорядковувати свою поведінку якої-небудь мети, керувати своїми вчинками формується протягом всього дошкільного віку.

Тільки до семи років дитина здатна виконувати як своє власне завдання, так і завдання, поставлене дорослим не відволікаючись, зберігаючи інтерес, контролюючи себе при цьому і оцінюючи свої результати. Найчастіше батьки чекають цього від дітей 5-ти і навіть 4-х років.

Суттєвим придбанням дошкільного віку стає наочно-образне мислення дитини, завдяки якому стає можливою навчальна діяльність.
Щоб зрозуміти, що легкі предмети не тонуть, дитині 6-ти років уже не треба кидати їх у воду, у неї є поняття легкого і важкого, поняття про властивості води, вона може зробити власний висновок.

До кінця дошкільного дитинства у дитини складаються передумови нового виду діяльності - навчальної.

Пам'ятайте, що розвиток дитини проходить поступово і послідовно і на кожному етапі дитина повинна досягти певних результатів.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Шановні батьки!

Ми разом з Вами зацікавлені в тому, щоб відвідування дитиною дитячого садка було комфортним і корисним. Тому просимо Вас дотримуватися наступних правил:

·Запізнення - завжди стрес для дорослих і дітей. Будь ласка, приходьте вчасно!

·Проводжайте дитину до групи та передавайте особисто в руки педагогам.

Ідучи додому, обов'язково повідомте про це вихователя.

·Якщо у вашої дитини поганий настрій, обговоріть її стан з педагогом.

·Конфліктні та спірні ситуації у нас прийнято вирішувати за відсутності дітей.

·Протягом року буде багато свят, розваг, виставок, які стануть незабутніми подіями в житті Вашої дитини, тож візьміть в них активну участь.

Дякуємо Вам за те, що розумієте нас.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Психологічна взаємодія в закладі

Коментарi